10 кроків на шляху створення моделі сучасного                                                       вчителя.

         Глибокі соціально-економічні та політичні зміни в Україні викликали необхідність реформування системи освіти.   Для того, щоб впевнено стати поряд з провідними країнами  світу й посісти гідне місце у світовому співтоваристві, Україна за допомогою своєї системи освіти має не тільки готувати кваліфікованих фахівців, але й формувати соціально зрілих, відповідальних, культурних, духовно зрілих громадян країни.   Сучасне суспільство ставить перед педагогами якісно нові вимоги. Недостатньо уже володіти  лише психолого-педагогічними, предметними знаннями, певною методикою. Нинішній стан  освіти в Україні вимагає рішучої зміни духовного світу вчителя, розвитку науково-педагогічного мислення, розширення професійної та національної самосвідомості. В Концепції національного виховання зазначено: “Педагог, учитель, вихователь – довірена особа суспільства, якій воно ввіряє найдорожче і найцінніше – дітей, свою надію і своє майбутнє. Доля дітей в руках педагога, в його золотому серці, він має бути джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини. Педагог зобов’язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури. Педагог зобов’язаний прагнути до втілення в собі людського ідеалу“.

       Завдання сучасного навчального закладу-створити атмосферу єдиного державного розуміння розвитку освіти, змінити орієнтацію педагогічного колективу в бік оцінювання діяльності кожного вчителя за результатами праці, організувати  навчально-виховний процес на основі  творчої співпраці педагогів та учнів.

       В умовах сучасних вимог суспільства суттєво змінюється роль  учителя, який повинен не тільки дати учням знання та сформувати вміння і навички, а й навчити їх самостійно  вести пошук необхідної інформації, тобто сформувати їхні самоосвітні  компетентності.    Саме на вчителя лягає необхідність реалізації цієї проблеми. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як  професіонала є готовність до інноваційної діяльності. Актуальними на сьогоднішній день є слова   А.С. Макаренка     « Краще мати в колективі чотирьох талановитих вихователів, ніж сорок бездарних».

    На  жаль, на сьогоднішній день не кожен педагог готовий до роботи в нових умовах.
Потребує зміни:

·         мотивація професійного зростання та самовдосконалення вчителів;

·         інтерес до змісту своєї професійної діяльності;

розуміння значущості психолого-педагогічної культури вчителя;

·         самооцінка і потяг до самореалізації;

·         прагнення до професійного зростання;

·         рівень володіння вчителями ІКТ.

           

      Питання про ідеал учителя вперше в історії філософської думки було висунуто в освітянській літературі другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Серед сучасних дослідників ідеалу вчителя можна назвати В.Андрущенка, В.Беха, І.Беха, С.Гончаренка, В.Журавського, І.Зязюна, В.Мадзигона, С.Максименка, М.Михальченка, І.Надольного, В.Огнев’юка, О.Савченко, С.Сисоєву. В їх працях ця проблема розглядається у загальному філософському розрізі. Підґрунтям моделювання образу ідеального вчителя виступають філософські концепції про ідеал людини – мудрої, доброї та справедливої, здатної передати свої знання дітям, виховати у них необхідні для життя духовні якості.

НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

Актуальність питання полягає в необхідності ство­рення умов для постійного зростання професіоналізму вчителя, рівня його професійної компетентності. Учителі нашої школи переконані, що педагога не можна зага­няти у формулу «знання — вміння — навички». Вони впевнені, що немає інструмента, яким можна виміряти творчість учителя в навчальному процесі.

             Який же він - Новий сучасний учитель?    На думку багатьох чиновників, для реалізації нового стандарту освіти державі потрібен Новий учитель - творчий, незалежний, конкурентоспроможний, різнобічний, культурний, морально і духовно розвинений... людина, яка любить свою роботу і своїх вихованців... особистість, близька до ідеалу. Але,  невже вчитель традиційної школи не є творчим, різнобічним, морально і духовно розвиненим, не любить свою професію? Так, хто ж такий Сучасний учитель?... Які завдання стоять перед ним? Саме цим питанням і присвячений даний проект. Які  кроки до становлення  сучасного вчителя треба реалізувати вже сьогодні.

   Крок 1.   Підготовка педагогічних кадрів.

     Ні для кого не секрет, що сьогодні до школи приходить дуже багато випадкових людей, які просто не змогли знайти роботу за покликанням або ж вступили до педагогічного вузу, щоб  отримати диплом про вищу освіту.  Вважаю, що   для того, щоб у школі працювали вчителі, віддані своїй справі, треба вести систематичну профорієнтаційну роботу, спрямовану на свідомий вибір професії вчителя. Саме цим питанням ми намагаємося приділяти багато уваги в останні роки. Як результат-сьогодні у школі працюють четверо молодих вчителів-випускників нашої та сусідніх шкіл.  В першу чергу ми намагаємося створити атмосферу творчої співпраці. Наші молоді спеціалісти вже сьогодні беруть активну участь у житті школи  і саме основне-вони дійсно люблять свою роботу.  Слід дещо змінити  у своїй роботі і вищим навчальним закладам. По-перше, при зарахуванні студентів хоча б провести анкетування  на профпридатність. Підготовка спеціаліста має бути гнучкішою й адекватною запитам практики. Зокрема,  виникає необхідність оновлення навчальних планів вищих навчальних закладів шляхом введення додаткових дисциплін, спецкурсів, які мають забезпечити готовність педагога до роботи в різних типах загальноосвітніх навчальних закладів, профільних класах, з учнями шестирічного віку, з тими, хто має особливі здібності, до роботи класного керівника тощо.У класичних університетах має бути збільшено обсяг годин на вивчення психолого-педагогічних дисциплін та педагогічної практики. Доцільною є підготовка вчителів для сільської школи за кількома спеціальностями. Має бути передбачена підготовка вчителів спеціально для роботи в малокомплектній школі. Потребує відновлення й удосконалення практика працевлаштування випускників педагогічних навчальних закладів.

Крок 2. Діагностика

       Розвивати та зрощувати творчі паростки в діяльності кожного вчителя-пріорітетний напрямок методичної роботи в школі. Основою якісної методичної роботи є системна діагностика, яка забезпечує об’єктивну інформацію про стан і результати педагогічного процесу та сприяє прийняттю адекватних управлінських і педагогічних рішень. Діагностування вчителів   проводиться щодо рівня їх теоретично-практичної підготовленості до педагогічної діяльності, спрямованості на творчість, рівня підготовленості сприйняття і впровадження інновацій, рівня знань з обласної та шкільної науково-методичної проблеми. Самоаналіз методичної роботи педагогів корегується керівниками шкільних методичних об’єднань та адміністрацією школи. Що ж  слід  змінити в цій роботі? По-перше, необхідно забезпечити школи сучасним інструментарієм для проведення діагностики. Це і тести, і анкети, і різні педагогічні ситуації в електронному варіанті.  Це дасть можливість об’єктивно оцінити рівень готовності кожного вчителя для роботи над певною педагогічною проблемою і позбавить певного суб’єктивізму. Слід практикувати взаємооцінювання рівня педагогічної діяльності вчителів, оцінку школи, педагогічного колективу і окремих вчителів школярами та їх батьками. Така багатогранна діагностика допомагає оцінити стан педагогічного процесу в цілому і методичної роботи зокрема, глибоко і всебічно  підійти до планування роботи з вчителем як на близьку, так і на віддалену перспективу.

    

   Крок 3. Атестація

     Сьогодні держава покладає великі сподівання на тих, хто працює з дітьми. Доручивши закласти фундамент свого майбутнього – навчити, виховати, всебічно розвинути, сформувати особистість, людину - творця, господаря своєї долі, патріота і громадянина.

Таке завдання може виконати тільки висококваліфікований, творчо працюючий педагог. Учитель - це не тільки той, хто навчає, а в першу чергу, той, хто вчиться сам. Той хто своїм прикладом привчає до творчого злету, до відповідальності за доручену справу день за днем, крок за кроком. У педагогічній праці такими кроками є атестація, яку проходять педагогічні працівники кожні 5 років відповідно до Типового положення про проходження атестації педагогічними працівниками України. Як зробити ці кроки впевненими, необтяжливими, активними і бажаними, як досягти якомога кращих результатів у міжатестаційний період?  Як відомо, атестація – це звіт педагога про роботу протягом 3 – 5 років .

ПРОБЛЕМИ.  Залишається багато формалізму. Адже в зоні особливої уваги адміністрація тримає вчителів, що атестуються в поточному році. Решта ж в якійсь мірі « відпочиває». Ні для кого не секрет, що в рік проведення атестації на плечі педагога лягає непомірний тягар. Це і відкриті уроки, і проведення позакласних заходів, і педагогічні виставки, і творчі звіти на робочому місці.  Не завжди витримується співвідношення між витраченими педагогічними зусиллями і результатами роботи вчителя. Іноді педагоги досягають високих результатів завдяки перенапруженню сил і самого вчителя і учнів, що вносить дисгармонію в навчальний процес.  

Шляхи подолання.  Необ’єктивність –головна небезпека, яка загальмовує активність, ініціативність навіть творчого вчителя. Тому для більш об’єктивної оцінки діяльності педагога, крім діагностики, моніторингу, слід використовувати механізм фіксації виконавчої дисципліни через рейтингову картку активності вчителя. Така  щорічна оцінка роботи  дала потужний поштовх до активізації   діяльності  кожного вчителя, адже  прослідковуються  результати  протягом кожного року.  Значно збільшилася кількість вчителів, які розміщують свої роботи на шкільному сайті, в « Учительському-онлайн-журналі», друкують свої роботи у журналах видавничої групи  « Основа». Непогано було б кожному вчителю мати свій особистий сайт. Всі родзинки свого педагогічного досвіду можна помістити на сайті ( друковані матеріали, фотографії, відеозаписи уроків та проведених заходів, майстер-класи). У рік проведення атестації надати всі ці матеріали атестаційній комісії. Це значно полегшить проходження атестації вчителем і буде служити стимулом для  постійної  творчої роботи . Оцінювання праці вчителя організовується так, щоб сприяти його розвитку і саморозвитку. Атестація педагога як форма виявлення рівня його кваліфікації має стати демократичнішою, спонукати до професійного вдосконалення. Важливим етапом для позбавлення  суб’єктивізму  під час проведення атестації   на сьогоднішній день є запровадження електронної атестації.

 Запровадження даних кроків дасть можливість  постійно  прослідковувати  розвиток майстерності вчителя, результати його участі в методичному та педагогічному житті школи  протягом всього міжатестаційного періоду. Така поступальна схема   дозволяє уникати формалізму, підвищує рівень ефективності атестації. Слідкувати за тим, щоб ріст педагогічної майстерності вчителя позитивно впливав на учнів, забезпечував єдність освіти, виховання та розвиток учнів.

Крок 4. Самоосвіта

 Вирішальна ланка системи методичної роботи – самоосвітня робота  вчителів. Ще Д. І. Писарєв писав: „Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжньою освітою є тільки самоосвіта... Треба вчитися в школі, але набагато більше треба вчитися після виходу зі школи, і це друге уміння за своїми результатами, за своїм впливом на людину й на суспільство незрівнянно важливіше, ніж перше.”

    Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює систематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телебаченню, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.

Організація самоосвіти передбачає зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення обраної теми з самоосвіти; індивідуальний характер самоосвіти як найбільш гнучкої форми набуття педагогом знань; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передового педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарі, підготовка виступу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конференції та ін.).

        За статистикою, кожні п’ять років обсяг інформації, яким має володіти вчитель , збільшується вдвічі. Освіта, яку здобуто, так би мовити, у традиційному віці та у традиційний спосіб, уже не гарантує усталеного успіху в професійній діяльності. Щоб фаховий рівень спеціаліста відповідав вимогам нинішнього дня, треба безперервно навчатись.

   Саме тому залишається необхідність у проходженні кожним вчителем курсової перепідготовки.

Мета курсової перепідготовки педагогічних кадрів: активізувати самоосвітню діяльність педагогів, підвищити ефективність навчальної роботи, виявити науково-методичний рівень підготовки кадрів, спрямувати увагу педагога на аналіз особистого досвіду викладання.

 Позитивні сторони курсової перепідготовки:

·         спілкування з колегами, обмін досвідом;

·         відвідування відкритих уроків колег;

·         отримання знань про нові методики викладання, інформація про сучасні технології і методи навчання;

·         ділові ігри, психологічні тренінги;

·         лекції з правових та юридичних питань.

Курсова перепідготовка передбачає підвищення фахової самоосвіти вчителя і в післякурсовий період.  Педагоги школи виступають з доповідями на шкільних та районних засіданнях методичних об’єднань, педагогічних радах. Але  не секрет, що ця робота протягом року згасає і до наступної курсової перепідготовки  вчитель, як правило забуває про неї.  Модель школи випереджуючої освіти на засадах сталого розвитку передбачає неперервність освіти. Освіта повинна супроводжувати вчителя протягом всього життя, бо сталий розвиток передбачає постійне набуття фахівцем нових якостей.

Допомогти в цьому  покликані новітні технічні засоби, зокрема й Інтернет. Всесвітня мережа надає безліч можливостей доступу до значних масивів інформації. Більше того, цю інформацію можна використовувати у процесі формування освітніх програм.

– З появою сучасних інформаційних технологій з’явилася можливість швидкого доступу до масиву навчальної інформації. Те, що раніше вчитель  годинами шукав у бібліотеках, тепер можна знайти, не виходячи з дому. Водночас, не так легко орієн­туватись у матеріалах, які пропонує мережа за відповідним запитом, адже Інтернет насичено матеріалами різної якості, зокрема й помилковою інформацією.

Очевидно, є потреба у фільтрації матеріалу з мережі під час його запозичення для використання в навчальному процесі та його адмініструванні.  Утім, наведення рекомендованих інтернетресурсів у методичних виданнях інститутом удосконалення теж не досить  виправдане, бо контент на запропонованих сайтах швидко змінюється. Доцільнішим є формування локальної електрон­ної біб­ліотеки, у віртуальних фондах якої розміщуються як електронні продукти, розроблені фахівцями  інституту , так і матеріали інших авторів з дотриманням законодавства про авторські права.

Матеріали мають бути структуровані так, щоб максимально полегшити їх пошук за кожним навчальним предметом, темою.

Але все ж  сучасний ментальний розвиток користувачів згаданих ресурсів поки що не дозволяє повністю замінити класичні моделі навчання – очну та заочну – на суто дистанційну, без «живого» спілкування курсанта  з викладачем. Така форма навчального процесу можлива лише як частина або доповнення до вже наявних напрацювань і має бути спрямована, передусім, на користувача, що свідомо прагне до самовдосконалення та самоосвіти.

ПРОБЛЕМИ.   Таким чином, на сьогоднішній день існує ряд проблем у у проведенні роботи по самоосвіті: формалізм, відсутність постійного контролю. Не прослідковується ускладнення завдань, які ставить перед собою вчитель. Немає чітко розроблених інтернет-тестів для оцінювання знань вчителя з того чи іншого питання. Не секрет, що значна частина вчителів, які мають солідний педагогічний стаж, регалії та нагороди, і є, по суті, основою національного вчительського корпусу, консервативно відносяться до сучасних  форм курсової перепідготовки.

Шляхи вирішення проблеми: Системна самоосвіта. Чітко організований контроль. Складається перспективний план роботи над проблемою на 5 років. Результати заносяться до « Скарбнички» вчителя», яка розміщена на особистому сайті чи блозі кожного вчителя.  Більш інтенсивною стає дистанційна освіта.

 Курси  відрізняється оптимальним сполученням теоретичних і прикладних знань, технологічною спрямованістю, перевагою семінарів, тренінгів і ін. активних форм навчання над лекціями.

  Вчитель самостійно працює над своєю проблемою, вивчає теоретичні питання, намагається впроваджувати нове в своїй педагогічній діяльності. В разі необхідності має змогу звернутися до викладача, виходячи у всесвітню мережу,  помістити своє запитання на інтернет-форумі для публічного обговорення. Для перевірки знань використовуються інтернет-тести. Великого значення набуває чатове спілкування з колегами з тих чи інших питань. Все частіше вчителі приймають участь за власним бажанням у вебінарах, обираючи цікаві для себе теми.  Післядипломна педагогічна освіта має стати більш персоніфікованою, надаючи кожному вчителю ширші можливості для оновлення, удосконалення, поглиблення своєї професійної підготовки в прийнятний для нього спосіб, у тому числі на базі дистанційного навчання із застосуванням нових інформаційних технологій. Замовником підвищення своєї професійної кваліфікації стає сам учитель, якому держава надає необхідні для цього можливості і стимули. Саме така форма проведення курсової перепідготовки сприятиме постійному підвищенню майстерності вчителя. Постійно підвищуючи рівень наших вчителів, слід пам’ятати слова Сухомлинського “ Якою б талановитою не була людина, а якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Вчителі беруть участь у шкільних, районних, обласних конкурсах, виставках педагогічної творчості, педагогічних ярмарках. Можливо, уже сьогодні слід практикувати поїздки за кордон з метою вивчення зарубіжного досвіду навчання та виховання підростаючого покоління.

Крок 5. Робота у предметних методичних об’єднаннях.

  Предметні методичні об'єднання вчителів або предметні комісії — центр методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін. Методичні об'єднання можуть заслуховувати й обговорювати доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання, нову фахову літературу, організовувати взаємовідвідування уроків, проведення і обговорення відкритих уроків, виготовлення наочності, застосування технічних засобів навчання. У їх компетенції — організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

  На кожному з чотирьох засідань методичного об'єднання  проводяться  відкриті уроки різних типів із складних тем програми досвідченими учителями. Одну із запланованих для обговорення доповідей варто присвятити темі відкритого уроку. На засіданнях  виробляються  і ухвалюються  рекомендації з обговорюваного питання.

ПРОБЛЕМИ. На сьогоднішній день  у роботі методичних об’єднань в умовах малокомплектної школи на сьогодні є ряд негативних тенденцій. Найголовніша з них- це формалізм у роботі МО вчителів-предметників( в школі працює 1-2 вчителя з кожного предмету). Досить часто використовуються застарілі форми роботи ( лекції, семінари)

  Шляхи вирішення проблеми:

Методична робота в невеликих педагогічних колективах має перейти на вищий рівень- в окружні і районні методичні об’єднання, які мають набувати характеру первинних, тоді як у школах методична робота за предметами і напрямками буде носити характер просто неформального спілкування колег. На рівні області, району слід створити сайти МО вчителів-предметників, на яких розміщувати нормативно-правові документи, всі новинки у викладанні того чи іншого предмету, кращі творчі доробки вчителів. Враховуючи специфіку  малокомплектної школи можна створювати мобільні динамічні групи підготовлених учителів, які працюють над вирішенням актуальних проблем навчально-виховного процесу). Тривалість роботи творчої групи залежить від складності проблеми, над якою вона працює (один-два роки). Завершальним етапом роботи групи є підготовка методичних рекомендацій щодо ефективного вирішення досліджуваної проблеми. Заслуговують на  увагу проведення виїздних засідань методоб’єднань на базі шкіл.

Крок 6.  Сучасні  форми методичної роботи

    Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових форм роботи у межах традиційної системи. Модернізація освітньої галузі передбачає нові підходи до управління навчально-виховним закладом, створення умов для ефективної професійної діяльності педпрацівників, стимулювання педагогічної творчості.

     Система методичної роботи покликана задовольняти, в першу чергу, потреби розвитку навчального закладу як школи нового типу, а також інтереси педагогічного колективу у постійному підвищенні свого фахового рівня згідно з сучасними вимогами психолого-педагогічної науки та практики.

   Творчі пошуки в удосконаленні вже відомих методів і засобів навчання та опанування новими, інноваційними методами поширюються на всю систему методичної роботи. Вже сьогодні практично віджили деякі традиційні форми методичної роботи, які засновані суто на вивченні теоретичних питань навчально-виховного процесу. Це не означає, що відкидається теорія. Але  в кожній школі в даний час можна створити сучасну інформаційну базу і забезпечити вільний  доступ вчителів до неї ( довідкова література, науково-методична література, періодичні видання, комп’ютерна база). Вчитель може познайомитися з тим чи іншим питанням, щоб надалі мати змогу взяти участь у активних формах методичної роботи, які  сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчителя, розвитку його комунікативних здібностей. Яким  же  формам роботи буде надаватися перевага? Це тижні нестандартних уроків, педагогічні олімпіади, психолого-педагогічні турніри, методичні ринги, виставки педагогічної творчості, майстер-класи, методичні дослідження, захист творчих проектів та ін..

У їх основі лежать ділові ігри, які значно активізують пізнавальну діяльність вчителів, оскільки вимагають від них певної теоретичної підготовки, вміння застосовувати теоретичні знання на практиці.

       Проведення нестандартних форм методичної роботи сприяє підвищенню фахової майстерності, стимулює до самоосвіти, дає можливість поєднувати індивідуальні та групові форми роботи, виявляти загальну ерудицію вчителів.

Крок 7. Впровадження ІКТ в навчально-виховний процес.

         Соціально-економічні зміни в Україні, процеси глобалізації, інтеграції та інформатизації суспільства, входження держави в Європейський освітній простір зумовили необхідність реформування освіти відповідно до положень Болонського процесу. Одним із його пріоритетних завдань є підготовка нового покоління вчителів, здатних до професійної діяльності в умовах впровадження в навчальний процес інформаційно-комунікаційних технологій.

    Широка комп’ютеризація навчальних закладів, упровадження в навчальний процес новітніх технічних засобів навчання, з одного боку, значно розширили можливості вчителя, гранично оптимізувавши його фахову діяльність. З іншого боку (будьмо чесними!), ці нові тенденції розвитку загальноосвітньої школи створили суб’єктивну патову ситуацію: навчальні заклади комп’ютеризовані, обладнані деякою  технікою, але досить часто все це не спрацьовує.
Ось і маємо проблему: держава забезпечує навчальною технікою, яка в школах багатьма вчителями  не використовується. Вони бояться незнайомої техніки, вона дуже дорога (не дай Боже, зіпсувати!), тож хай вона собі буде окремо, а ми будемо працювати, як і колись. Сьогодні  часто десятирічна дитина більш обізнана з комп’ютером, ніж її п’ятдесятирічна вчителька. У цьому плані між старшим і молодшим поколіннями пролягла глибока прірва. Учні, для яких комп’ютерна грамотність є звичною ледь не з пелюшок, не можуть  поважати вчителя, бо за рівнем обізнаності з ІКТ він існує в паралельному для дитини, з її погляду,«кам’яному» віці.
Незважаючи на існування спеціальних комп’ютерних курсів, які пройшли практично всі вчителі по формуванню азів  комп’ютерної грамотності, не всі ідуть в ногу з вимогами часу.  Деякі вчителі говорять приблизно таке:  «я однаково цього не зрозумію», «мені вже пізно», або «я і так хороший учитель»… Якщо на рівні користувача текстового редактора, більшість вже якось справляється, то далі не йдуть. Сьогодні неприпустимо, щоб вчитель не користувався власноруч створеною електронною поштою, не вмів користуватися пошуковими системами, не мав власного сайту.
Панічний жах і несприйняття новітніх технологій учителями призводить до того, що уроки проводяться «по-старому»: з використанням давно віджилих «методичок», без ілюстративного матеріалу, а якщо навіть такий і демонструється на уроці, його неестетичний вигляд відлякує. Нового ж ілюстративного чи дидактичного матеріалу, в тому числі й мультимедійного характеру, гостро бракує, от і використовують придбаний 20-30 років тому. Крім того, якщо 5-7  років назад ми говорили, що майже всі навчальні заклади мають комп’ютерну техніку, то сьогодні вона безнадійно застаріла. В школах немає часто не тільки жодної мультимедійної дошки, але навіть проектора. Є проблеми і із інтернетом. В кращому випадку Інтернет є в комп’ютерному класі та кабінеті директора.

Шляхи подолання даної ситуації

1.  Під час атестації вчителів, особливо на вищу категорію, враховувати рівень володіння комп’ютером і вміння застосовувати комп’ютерні технології в навчальному процесі. Це треба чітко сформулювати у  Положенні про атестацію.
2. Створити відповідні комп’ютерні курси для вчителів і зобов’язати кожного вчителя оволодіти комп’ютерною технікою з обов’язковою перевіркою за допомогою виконання практичних завдань.

3. Забезпечити всі  класи мультимедійними засобами.
4. Максимально прискорити процес створення мультимедійних навчальних  посібників з усіх навчальних  предметів.

5.Переглянути навчальні нормативи програм у бік оптимізації навчальної діяльності з урахуванням того, що під час уроку використовуються комп’ютерні засоби навчання.
5. Організувати спеціальні фахові семінари з проблем самостійного створення вчителями ексклюзивних навчальних матеріалів мультимедійного характеру. 

6. Забезпечити кожен кабінет доступом до інтернету.

Крок 8. Вільний час учителя

  Як бачимо суспільство ставить перед учителем цілий ряд завдань. Все це вимагає  значних фізичних, моральних зусиль та витрати багато часу. На жаль, робота вчителя та поняття « вільний час» несумісні. Величезна кількість різноманітних формальних звітів відбирає в учителя левову частину часу. При підготовці до уроку більша частина часу витрачається на:

·         набір плану уроку, його стандартної структури;

·         пошук необхідних до уроку матеріалів; прикладів, оновлених даних, оригінальних завдань;

·         пошук розробок уроку за темою.

І лише незначна частика часу залишається на творчість, створення власного конспекту уроку з урахуванням індивідуальних особливостей класу.

Таким чином, найважливішою умовою, яку не чим не можна компенсувати-є забезпечення вільного часу вчителя. Ось чому сьогодні особливо актуальною є ідея інтенсифікації, наукової організації педагогічної праці, спрямованї на скорочення витрат робочого часу, приведення їх до нормативних. Необхідна послідовна вперта боротьба за вільний час учителя.  Кожен працівник системи освіти повинен розуміти, що виснажений, роздратований вчитель навряд чи здатний до творчості. Є відомий вислів В. Сухомлинського  Вільний час учителя-це… корінь, який живить корені педагогічної творчості».

Шляхи вирішення проблеми

Цю проблему мають вирішити електронні конструктори уроку. Саме їх використання дає можливість змінити співвідношення 90/10 на 10/90, тобто 10% часу витрачається на механічну роботу з набору та пошуку інформації і 90%-на творчість, тобто на:

• створення власних індивідуальних завдань;
• реалізацію прийомів, що найбільше підходять для конкретного класу;
• приділення більшої уваги підготовці тієї частини уроку, що має для учнів найбільше значення, тобто диференціації та індивідуалізації навчання.
• Можливість мати методичну літературу та готові схеми і план проведення уроку, на основі яких учитель створює власні розробки в електронному варіанті-це колосальна економія часу при підготовці до уроків. Внесення необхідних змін, доповнень в конспект уроку займає лічені хвилини.

Крок 9. Підвищення соціального статусу та ролі вчителя в суспільстві.

         Сьогодні, як ніколи стало актуальним питання про підвищення підвищення соціального статусу, ролі та авторитета вчителя в суспільстві: Для цього слід здійснити цілий ряд заходів.

1.Залучення вчителя до громадської роботи. Збільшити  кількість представників педагогічних професій у представницьких органах центральної та місцевої влади.   Формування вчительського лобі допоможе готувати та приймати законодавчі акти, які захищатимуть інтереси педагогів.

2.Необхідно систематично висвітлювати позитивний образ шкільного педагога, наочно показувати суспільству всі складності, специфіку та важливість праці вчителя, це допоможе  сформувати очікуваний у соціумі імідж справжнього сучасного вчителя.

Крок 10.  Соціальний захист вчителя.

 Необхідно  розробити  заходи соціальної захищеності вчителя: надання пільгових кредитів, забезпечення службовим житлом педагогів, які не мають власного, пільги для вчителів на утримання їх дітей у дошкільних навчальних закладах та на платних відділеннях вищих навчальних закладів педагогічного профілю, забезпечення повноцінного відпочинку та дозвілля, доступ до культурно-просвітницьких заходів, зменшення пенсійного віку для жінок та загального педагогічного стажу.

 Суттєве збільшення заробітної плати ( а не відміни надбавок за престижність педагогічної праці)  дієво вплине на підвищення статусу та авторитета вчителя. Саме збільшення заробітної плати шкільним вчителям ефективно вплине на якість роботи кожного педагога, дозволить провести прискіпливу переатестацію, позбутися тих, хто не виконує свої функціональні обов’язки, залучить до роботи у школі вчителів-чоловіків та випускників ВНЗ.

ВИСНОВКИ

Труднощі соціально-економічного розвитку на сучасному етапі становлення нашої держави справили свій вплив на образ вчителя. Система освіти вимагає належної державної підтримки в аспекті посилення кадрового потенціалу та поліпшення фінансування, насамперед, оплати праці педагогічних працівників, приведення її рівня у відповідність із вимогами законодавства, а також забезпечення сучасними навчальними та інформаційними засобами, зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів. У результаті впливу негативних чинників спостерігається відплив висококваліфікованих педагогічних кадрів до інших сфер. Загрозливою є тенденція втрати професією вчителя престижу через невідповідність між суспільною роллю і соціальним статусом педагога. Відчутною стає нестача вчителів, вихователів, майстрів виробничого навчання тощо. Потребує перегляду та вдосконалення система фінансового забезпечення освіти. Через невисоку заробітну плату сучасний учитель не завжди може придбати новітню фахову та методичну літературу, що негативно позначається на якості викладання. Породжена фінансовою кризою низка глибоких проблем та суперечностей в системі освіти дещо деформувала образ вчителя. Склалася непроста ситуація: суспільство, з одного боку, висуває надзвичайно високі вимоги до психолого-педагогічної підготовки вчителя, рівня його загальної та професійної культури, а з іншого – не створило оптимальних умов для самовдосконалення педагогів і всебічного розвитку майбутніх фахівців. Усе це свідчить про необхідність принципово нового підходу до підняття престижу професії педагога.

  Зміни в змісті й структурі загальної середньої освіти мають глибинний характер і потребують розв'язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, вміє досягти нових педагогічних цілей. Під цим кутом зору роль учителя полягає не лише в тому, щоб забезпечити трансляцію знань, а й бути людиною культури і вселюдських цінностей, провідником ідей державотворення і демократичних змін.З огляду на нову ситуацію в освітньому просторі України педагог повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, змісту, форм навчання тощо.Отже, напрямок професійної переорієнтації вчителя — від просвітництва до здійснення життєтворчої та культуротворчої місії, від маніпулятивної, авторитарної педагогіки до педагогіки особистісно зорієнтованої, педагогіки співробітництва.Оцінювання праці вчителя організовується так, щоб сприяти його розвитку і саморозвитку.

   Отже, педагогічна діяльність — це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою.

ПРОГНОЗОВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

• Підвищення професійного рівня педагогів та збільшення кількості творчих учителів, учителів-новаторів.
• Напрацювання рекомендацій та поширення досвіду з проблеми формування власного вектору професійного розвитку вчителя.
• Функціонування  електронних портфоліо членів  адміністрації, вчителів, методичних об’єднань на сайті школи.
• Створення здорового мікроклімату в школі, сприятливих умов для навчання і виховання, співпраці вчителя і учнів.
• Підвищення якості та ефективності навчально-виховного процесу в закладі.
• Підвищення результативності участі учнів школи у Всеукраїнських олімпіадах з базових дисциплін, науково-дослідницьких та творчих конкурсах районного, обласного, національного та міжнародного рівнів.
• Підготовка конкурентноспроможних та соціально-адаптивних випускників, здатних до постійного самовдосконалення та саморозвитку.
• Підвищення рейтингу школи серед закладів району.